Українська література   10 клас   27.05.2020


Тема. Повторення і систематизація вивченого

1. Дайте відповідь на питання.

T Назвіть характерні риси реалізму та його представників в українській літературі. 

T Дайте визначення літературного процесу. 

T Назвіть характерні риси модернізму та його представників в українській літературі. 

T Дайте визначення соціально-побутової повісті. 

T Згадайте характерні риси соціально-психологічного роману. T Які особливості має соціально-побутова драма? 

T Назвіть проблеми, які піднімає громадянська (політична), інтимна, пейзажна лірика. 

2. Прочитайте. 

 Людство постійно озирається на минуле. Це необхідність, це потреба, адже ми пам’ятаємо, що без минулого немає майбутнього. Тому що в минулому є помилки, повторювати які не можна, в минулому є досягнення, які потрібно взяти з собою у майбутнє, у минулому залишаються людські постаті, які інколи визначають подальшу історію людства, а також і історію розвитку літератури та інших видів мистецтва. Саме про досягнення української літератури, про видатних особистостей минулого століття ми згадаємо на уроці.

 3. Пригадайте.

 «Прощавай, ХІХ століття, хай живе століття ХХ!».

 

Епіграф уроку: «Шлях нашої літератури пролягає через віки, вона була живим голосом і совістю народу протягом його історії, сповненої такого драматизму. Не раз щербилися шаблі і списи ламалися. І якщо народ вистояв, оборонив себе від понищення, то зробив це не так зброєю мілітарною, як силою духу свого, невичерпним творчим потенціалом, витворенням художніх цінностей, що сьогодні з подивом відкриває для себе весь світ» (Олесь Гончар)

 

 Історичні події, які вплинули на розвиток української літератури. 

 f Криза у соціальному середовищі та мистецтві. 

f Розвиток капіталістичних відносин. 

f Посилення національно-визвольної боротьби. 

f Рух феміністок. (Емський указ, Валуєвський циркуляр, революція 1905 р.) 

Літературні напрями, які розвивалися у ХІХ столітті. Реалізм. Письменників, які працювали в реалістичному напрямі: І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Старицького, Б. Грінченка, І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького, І. Франка. Засади, яких дотримувалися представники критичного (класичного) реалізму: демократизм, гуманізм, психологізм, суспільна зумовленість характеру людини. 

 

Літературні напрями, які розвивалися у кінці ХІХ столітті. Модернізм. 

Перші теоретики модернізму — Ш. Бодлер та Ф. Ніцше. Вперше слово «модернізм» вжито Лесею Українкою у 1988 році. Зачинатель українського модернізму — Микола Вороний (Альманах «З-над хмар і долин», 1901 рік).  

Перші ластівки української публіцистики. 

 Перша ластівка — часопис «Хлібороб», 1905 рік.м. Лубни, виданий без дозволу влади. «Громадська думка («Рада»), «Нова громада», «Українська хата», «Світова зірниця». Видання, які впливали на літературний процес в Україні та розвиток української культури: «Літературно-науковий вісник» (1898– 1914), «Молода Україна» (1900–1903), «Артистичний Вісник» (1905), «Світ» (1906–1908), «Будучність» (1909), «Неділя» (1911–1912), «Нова Буковина» (1912–1913), «Ілюстрована Україна» (1913–1914).

  Визначні завдання української літератури ХІХ століття.  Пропагандисти української культури за кордоном — І. Франко, О. Кобилянська, Б. Лепкий, О. Олесь, В. Винниченко. 

f Націєтворча. 

f Духовне відродження народу. 

f Популяризація української культури в інших країнах.

 f Демонстрація невичерпних зображальних та виражальних багатств української мови. 

f Усвідомлення української літератури як частки загального світового літературного процесу. 

Письменники, які присвятили свою творчість духовному відродженню народу. 

І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Б. Грінченко, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, Марко Кропивницький, І. Франко, В. Стефаник, Марко Черемшина, Осип Маковей, Леся Українка, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Винниченко, С. Черкасенко, С. Васильченко, О. Олесь, М. Вороний, Б. Лепкий, В. Пачовський, П. Карманський. 

Здобутки українського письменства. 

 Збагачення розповідної манери, побудова розповіді у формі перетину часу і простору, чергування сучасного і минулого. Розкриття психіки героїв. Вдосконалення художніх образів письменниками-реалістами (І. Нечуй-Левицький, І. Карпенко-Карий, Панас Мирний тощо) і розширення їх естетичних обріїв модерністами (неоромантичні образи І. Франка «Мойсей», Лесі Українки «Лісова пісня», новел В. Винниченка, символічні образи О. Олеся, М. Вороного, П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого; імпресіоністські образи М. Коцюбинського, С. Васильченка, експресіоністські образи В. Стефаника). Збагачення типажів персонажів: робітники, підприємці, інтелігенти, міщани, революціонери, представники інших національностей.

 

Герої української літератури ХІХ століття. 

 Активні, прагнуть змінити антигуманний світ: Бенедьо Синиця, Євгеній Рафалович (І. Франко), Чіпка Варениченко (Панас Мирний, Іван Білик). Борці засвободу: ліричні герої віршів Б. Грінченка М. Старицького та герої їх прозових та драматургічних творів, лірична героїня поезій Лесі Українки тощо. Людина-творець, духовно багата особистість у творах М. Коцюбинського, О. Кобилянської, О. Олеся. 

 

«Хай живе ХХ століття!» Письменники зі світовим ім’ям — І. Франка, І. Карпенка-Карого, М. Старицького, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Винниченка. Новаторство проблематики, розширення та вдосконалення образної системи української літератури, різноманітність жанрових форм, наявність письменників світового рівня заклало підвалини новітньої літератури ХХ століття. 

4.  Домашнє завдання: опрацювати матеріал уроку.