10 клас  Українська література
04.09.2020

Урок №1
Тема. Повторення вивченого матеріалу за творчістю Т. Шевченка

1. Епіграф

       Я – жінка! Я – мати!. 

       Запалена Богом одвічна свіча.

       Я – все-таки сильна,

       Я – щось-таки значу,

       Я – світ цей дивую

        Красивим дитя

2. Пригадайте відомості про поему.

* Написана у Петербурзі в 1838 році під час навчання Т. Шевченка в Академії мистецтв.

* Має присвяту,,Василию Андреевичу Жуковскому на пам'ять 22 апреля 1838 года”.

* Названа за ім’ям сестри поета.

* Жанрові характеристики: соціально-побутова (за тематикою) і ліро-епічна (за способом художнього зображення).

3. Пригадаємо зміст поеми.

 Персонажі поеми:

Катерина — сільська дівчина, головна героїня твору;

Іван — москаль, коханий Катерини.

Поема починається застереженням автора: "Кохайтеся чорноброві, та не з москалями" (москалі – солдати російської армії), адже потім москаль поїде геть, а покинута ним дівчина лишиться сама, збезчещена.

Катерина, головна героїня поеми, не послухала людей, покохала москаля Івана усім серцем. Вони зустрічались у саду, там дівчина часто і ночувала: "Не дві ночі карі очі / Любо цілувала, / Поки слава на все село / Недобрая стала". Скоро Іван пішов в похід в Туреччину. Від’їжджаючи, він обіцяв, що повернеться і забере Катерину з собою та одружиться з нею.

Дівчина дуже сумувала за коханим і чекала на нього, не зважаючи на осуд людей.

Через півроку вона народила сина, якого назвала Іваном. Цим вона зганьбила себе і своїх батьків. Усі в селі засуджували та насміхались над нею. Лише вночі вона виходила в садочок гуляти з малим. Усе там нагадувало їй про втрачене щастя. Москалі повернулись з походу іншим шляхом. Глузування не припинялись.

Врешті мати і батько Катерини, вигнали її з дому "шукати свого Івана в Московщині". Дівчина благає батьків пробачити її і взяти хоча б дитину, але марно.

Плачучи, Катерина полишає рідне село і йде до Московщини шукати батька своєї дитини. По дорозі вона змушена просити милостиню, щоб якось годувати дитину. Дорога довга і тяжка. Автор Дуже співчутливо ставиться до нещасливої долі, що спіткала Катерину та інших, в такій же ситуації. Він засуджує безжальних людей, які ненавидять і зневажають покриток. Одночасно він ще раз просить дівчат не повторювати помилку Катерини, щоб не побиватись, як вона.

По дорозі Катерину зустрічають Москалі і глумляться над жінкою. Вона розуміє, що її синочка чекатиме нещаслива доля: люди не пожаліють його, а називатимуть байстрям.

Нарешті Катерині щастить таки зустріти москалів, серед яких вона впізнає свого Івана. Вона схопилась за його стремена, але він зрікся своєї Катрусі, зробивши вигляд, що не впізнає її. Сказав лише: "Возьмите прочь безумную!" Катерина благала взяти хоча б сина, але він поїхав і вона так і не встигла показати Іванові дитину. Вражена такою жорстокістю, вона поклала сина на шлях, а сама побігла до ополонки і втопилася.

В кінці поеми ми знову зустрічаємо сина Катерини. Минуло декілька років і тепер він поводир сліпого кобзаря. Кобзар співає псалми і перехожі подають їм милостиню.

Шляхом їхала карета, запряжена шестіркою коней. В кареті була багата пані, яка подала Іванові гроші. Пан лише відвернувся – то був москаль, який впізнав свого сина.

Карета поїхала далі, а жебраки пішли понад шляхом.

 4. Поміркуйте. Хто ж винен у цій трагедії і чому таке трапилося з Катрею?

      Не одне покоління задумувалося над цим питанням. Катерині співчували, її звинувачували, виправдовували, шукаючи причину нещастя в людях, які її оточували, в суспільстві, в характері самої героїні.

       Що ж нам відомо про Катерину? Що ви можете про неї сказати? 

Порівняйте власну відповідь з поданою.

        На перший погляд, ми беззаперечно мали б осудити Катрю, котра покинула сина напризволяще. Але не поспішаймо. Згадаймо, рішення про самогубство у неї було не раптове. Вона готова була покінчити з життям і раніше:,,Заховаюсь, дитя моє, сама під водою, а ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою, безбатченком!” - розмовляє Катерина з Івасем.,,Оддам тебе, мій голубе, а сама загину”, - говорить вона іншим разом. То, що ж тримало її на цім світі? Напевно, розуміючи, яка доля чекає сина-сироту, героїня намагається врятувати його від страждання, приниження, ганьби. Тому так довго шукає москаля, наївно вірить у те, що зможе пробудити батьківські почуття у ньому. Та настав крах усіх її ілюзій. Негідник тікає, серце безпомічної жінки-матері проймається гнівом і вона вибухає прокляттям:

                                    Бодай його не кидала лихая година!

              То вже була межа всіх сил Катерини. У ній щось надломилось, і вона, на грані божевілля, покинула серед шляху дитину, а сама втопилась у ставку.

– А як же сам автор, Тарас Шевченко, ставиться до своєї героїні. Засуджує? Оберігає? Ненавидить? Жаліє?

Шевченко тяжко уболівав за долею Катерини. Він глибоко проник у внутрішній світ своєї героїні, правдиво передав і кришталево чисті пориви юної душі, й тривоги та болі безталанної матері.

Автор гаряче співчуває Катерині, мучиться її муками, боліє її болями.

Поет прагнув, щоб суспільство зглянулось на долю жінки-матері, яка може бути ошуканою.

Милосердям і любов’ю до Катерини сповнені рядки поеми. Її страждання, муки, переживання не можуть залишити Шевченка байдужим. Поет плакав-ридав над безталанням скривдженої дівчини.

      Письменник піднімає у поемі важливі морально-етичні проблеми. Головна героїня, можливо, занадто суворо покарана за необачне кохання. Але ж це – художній твір, художня правда, через яку Шевченко форму нашу свідомість, нагадує нам, нинішнім про високі моральні принципи українців – цнотливість, дівочу честь, шанобливе ставлення до звичаїв, традицій і, врешті, спонукає бути відповідальними за долю майбутніх дітей.

5. Домашнє завдання:

1. Складіть творчу роботу за поемою ,,Катерина” (усно, або письмово) (тестування, кросворд, есе тощо).